Цитра – струнний щипковий інструмент у формі пласкої, спереду трохи зігнутої резонансної скриньки з круглим вирізом посередині. На її грифі з металевими поріжками натягнуто 5 металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки. Для виконання супроводу використовують від 24 до 40 шовкових струн, що вільно натягнуті над верхньою декою. Ноти для цитри записуються в скрипковому і басовому ключах на двох нотоносцях. Інструмент має ясний і приємний, але одноманітний, темброво однорідний звук.

Назва “цитра” взята від назви давньогрецького інструменту – кіфара.

Цей старовинний музичний інструмент нині рідкість в Україні. Справа в тому, що саме цитру більшовики оголосили націоналістичним інструментом і стали знищувати… В середині 19 століття цей інструмент користувався великою популярністю. Недорога і портативна цитра заміняла українцям із середнім достатком фортепіано. Часто саме такий музичний інструмент можна було зустріти в сім’ях вчителів і священиків. Але з приходом радянської влади все змінилося. Адже перший варіант українського гімну був написаний для виконання саме під цей музичний інструмент! Так цитра була забута.

В музеї – квартирі М. Леонтовича цей музичний інструмент має  особливе значення. Сім’я М. Леонтовича переїздить до с. Білоусівки -1, де батько отримав прихід. М. Леонтович захоплювався звучанням народних пісень, які часто звучали на вулицях села. Дивлячись на захоплення музикою сина, Дмитро Феофанович, маючи хист до музики  купив Миколі цитру в дарунок до Різдвяних свят. Садиба їхня була велика. В далекому кутку фруктового саду знаходився літній будиночок, який чомусь в сім’ї називали « академією». М.Леонтович саме в « академії» часто усамітнювався і на цитрі підбирав мелодії до тих пісень, які він чув на вулицях села. Ніхто не знав, що перші  музичні твори композитора народжувались тут, а свідком цього була його цитра. За спогадами сестри композитора, це були найкращі часи родини з матеріальним достатком та веселим життям. У Білоусівці Микола записав від односельців багато пісень, які згодом увійшли до його «Другої збірки пісень з Поділля».