Доброго дня культурна спільното. Дякуємо всім, хто долучився до відкриття нашої музейної сторінки . МУЗЕЙ – КВАРТИРА М.Д. ЛЕОНТОВИЧА в Тульчині – музейний заклад, який розповідає про життя та творчість видатного українського композитора, хорового диригента, автора всесвітньо – відомого « Щедрика», аранжувальника українських народних пісень Миколи Дмитровича Леонтовича, мовою музейних предметів, дослідницьких матеріалів. Отож запрошую всіх не байдужих до творчості композитора до співпраці.

Одним із перших інформаційних матеріалів на нашій сторінці буде  розповідь про  нашого земляка, учасника Української національної капели під орудою О. Кошиця – Гліба Даниловича Шандровського.

Творчі особистості  м. Тульчина завжди дивували світ своїм талантом.  бас-профундо з Тульчина.

 Гліб Данилович Шандровський – народився 7(20) червня 1896 року в селі Байбузівка на Одещині.  Та ще коли він був маленьким хлопчиком, батьки переїхали до Тульчина, де й минали його дитячі й юнацькі роки. З 1910 року навчався в Тиврівському духовному училищі, слухав лекції та співав у хорі  під керівництвом Кирила Стеценка. Після закінчення училища Гліб повернувся в Тульчин, де разом із братом Володимиром співав у хорі М.Д. Леонтовича та вдосконалював свою майстерність.

Пізніше його запросили до Вінницького обласного драматичного театру, де його голос почув Олександр Кошиць та запросив до  Української національної капели, яка їхала тоді в Кам’янець –Подільський, щоб підготуватись до концертного турне по Європі. Це було  ранньою  весною 1919 року. Так Гліб Шандровський став учасником  капели, яка подорожувала по Європі та США та славила Україну на світовій арені.

«По дорозі до Вінниці та Жмеринки, — зазначається в документах, — до капели було прийнято співаків Тетяну Георгієвську, дяка Казанського собору Г. Павловського й акторів Вінницького міського театру І. Паславського, М. Приємську, В. Романюк, Л. Троїцького, Г. Шандровського. Останній із них став провідним солістом капели». Люди з таким голосом з’являються на світ не часто. А вже коли народжуються, то стають гордістю нації.  «Шандро, вчися, — казав йому славетний дириґент Олександр Кошиць, — бо на такий голос, як у тебе, потрібно сто років чекати». А він тільки усміхався й запевняв, що задоволений із того, що співає в знаменитій Українській республіканській капелі під орудою маестро й уже багато чого в нього навчився.

Майже два роки Гліб Шандровський був хористом, а згодом і солістом хору та гастролював із нею містами США, Канади та країнами  Південної Америки. Та, на жаль, у серпні 1924-го, повернувшись до Нью-Йорка після виступів у Каліфорнії, колектив самоліквідувався. І кожному з  його учасників  довелося будувати своє життя самостійно.

Після розпаду капели  Гліб Шандровський  очолив чоловічий вокальний квартет. Так, у газеті «Свобода» від 22 травня 1926 року повідомлялося, що 23 травня в залі «Вашинґтон-Ірвінґ-Гайскул» в Нью-Йорку відбувся великий концерт за участю Лікерії Компанейської, солістки імператорської опери в Санкт-Петербурзі, Юлії Шустакевич, артистки українського народного театру в Галичині, Романа Придаткевича, скрипаля та композитора, Михайла Швеця, оперного співака й українського національного квартету в складі П. Ординського, К. Щита, І. Давиденка та Г. Шандровського.
У червні того ж року Гліба запросили виступити на Світовій виставці у Філадельфії, організованій до 150-річчя незалежності США. А в жовтні він виступив у спільному з недавно створеним у Філадельфії українським хором ім. О. Кошиця, який очолив талановитий дириґент Іван Лямперт. І вже після першої пісні «Через поле широкеє», виконаної співаком у супроводі хору, зала вибурхнула бурею оплесків. Так повторювалося після кожної з десяти виконаних ним пісень. «Шадровський є великим і знаменитим співаком, — зазначалося в американському часописі «Філадельфія Паблік Ладжерс», — тому, що в його співі, крім високих звуків, є такі глибокі низи, котрих у сольному співі ми ніколи не чули».

Починаючи з 1928 року до США з гастролями приїздив хор донських козаків під керівництвом Сергія Жарова. Якось йому вдалося загітувати Гліба Шандровського до свого колективу. Так продовжувалося майже щороку, а 1939-го, коли хор повним складом еміґрував до США, співак став його постійним учасником. Глібові як щирому патріоту України подобалося, що він міг включати до репертуару колективу українські духовні твори, народні пісні та колядки. Дуже гарно в супроводі хору він виконував «Ой, в Єрусалимі рано задзвонили», «На Йорданській річці» в обробці М. Леонтовича, «Закувала та сива зозуля» П. Ніщинського та ряд духовних творів Артема Веделя, Дмитра Бортнянського, Кирила Стеценка.

З 1951 року з цим хором він побував із концертним туром країнами Південної Америки, а 1956-го в Австралії, Новій Зеландії, Японії та на Гаваях.
Величезним здобутком співака був випуск 1960 року великої платівки, присвяченої О. Кошицю з повним змістом його листа з Риму, шістьма світлинами на конверті та десятьма творами, серед яких були «Ой нагнувся дуб високий» М. Гайворонського, «В Вифлеємі», «Українська елегія», «Гречаники», дует Одарки й Карася з опери «Запорожець за Дунаєм» та інші.

Часто звучав голос співака на радіо WBNX у Нью-Йорку. Уперше це відбулося 19 вересня 1942-го. Було виконано кілька духовних творів і народних пісень. І завжди коли він співав, кожен українець всією душею «прилипав» до приймача, щоб уловити ті неймовірно низькі та соковиті звуки. Востаннє  наживо голос Гліба Шандровського   прозвучав  в січні 1976 року.

. Гліб Шандровський помер у містечку Томкінс-Ков поблизу Нью-Йорка 19 січня  1976 року у віці 79 років. Похоронений на кладовищі Маунт – Ріпос, Хаверстроу, округ  Рокленд Нью – Йорк.

 

( За матеріалами Анатолія Житкевича (м. Торонто, Канада) – дослідника музичної культури української діаспори на теренах США та Канади).